Вища кваліфікаційна комісія суддів України у складі колегії:
головуючого – Олексія ОМЕЛЬЯНА,
членів Комісії: Ярослава ДУХА (доповідач), Ігоря КУШНІРА, Володимира ЛУГАНСЬКОГО,
розглянувши повідомлення Василенка Валентина Валентиновича щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Зарічного районного суду міста Суми Сорокою Мариною Ревазівною в декларації доброчесності судді за 2023 рік,
встановила:
До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшло повідомлення Василенка В.В. від 07 жовтня 2024 року про недостовірність тверджень, указаних суддею Зарічного районного суду міста Суми Сорокою М.Р. у декларації доброчесності судді за 2023 рік (від 07 жовтня 2024 року вх. № 31кп-53/24).
Заявник зазначає, що у підпунктах 9, 19, 20, 28 декларації доброчесності судді за 2023 рік (далі – декларація доброчесності) суддею Сорокою М.Р. вказано недостовірні твердження про те, що нею вчасно подано декларацію доброчесності та зазначено у ній достовірні відомості, сумлінно виконувались професійні обов’язки, не порушувалася присяга судді та не вчинялися дії, що є підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Автор повідомлення звертає увагу на те, що 05 вересня 2024 року Європейським судом з прав людини ухвалено рішення у справі «Сириця та інші проти України» (заява № 18261/23 та дві інші заяви, у тому числі заява Василенка В.В.) та встановлено порушення гарантій Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) зі сторони держави України у тому числі стосовно Василенка В.В. щодо непомірного і надмірного тримання його під вартою і призначено компенсацію у розмірі 2750 євро. Автор вважає, що вказані порушення вчинені суддями Зарічного районного суду міста Суми Сорокою М.Р., Клімашевською І.В., Янголь Є.В. та вказує, що на час звернення до Комісії суддя Сорока М.Р. є суддею вказаного суду.
Василенко В.В. зазначає, що відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 106 Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного допущення суддею, який брав участь в ухвалені судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Це, на думку автора повідомлення, підтверджується тим, що 06 квітня 2023 року у справі № 592/881/21 суддею Сорокою М.Р. постановлено ухвалу згідно з якою відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту, задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 червня 2023 року включно без визначення розміру застави.
У подальшому ухвалою Сумського апеляційного суду від 09 червня 2023 року у вказаній справі ухвалу суду першої інстанції скасовано у зв’язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та постановлено нову ухвалу, якою задоволено клопотання прокурора Сумської окружної прокуратури та продовжено строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 03 червня 2023 року без визначення розміру застави.
На думку Василенка В.В., про факт умисного допущення суддею Сорокою М.Р. порушення прав і свобод ОСОБА_1 свідчить ухвала від 06 квітня 2023 року у справі № 592/881/23, про що вказує згадане рішення Європейського суду з прав людини, що також є фактом порушення суддею присяги та невиконання покладених на неї обов’язків, передбачених положеннями підпунктів 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону.
З огляду на викладене Василенко В.В. вважає, що у декларації доброчесності (зокрема у підпунктах 9, 19, 20, 28) суддею Сорокою М.Р. зазначено недостовірні твердження, та просить врахувати наведені обставини під час перевірки їх достовірності.
По суті порушених у повідомленні Василенка В.В. питань у матеріалах справи містяться пояснення судді Зарічного районного суду міста Суми Сороки М.Р. (від 25 жовтня 2024 року вх № 31кп-53/24 та від 15 грудня 2025 року вх № 31кп-53/24).
Суддя Сорока М.Р. пояснила, що згідно з Правилами заповнення та подання форми декларації доброчесності зазначаються відомості щодо обставин, які мали місце упродовж звітного періоду та є актуальними станом на 31 грудня звітного року. Відповідно до частини п’ятої статті 62 Закону за відсутності доказів іншого, твердження судді зазначені у декларації доброчесності вважаються достовірними.
Суддя підтверджує, що в декларації доброчесності нею вказано актуальні відомості станом на 31 грудня 2023 року щодо обставин, які мали місце упродовж 2023 року, у тому числі і щодо підпунктів 9, 19, 20, 28 декларації доброчесності.
Суддя вказує, що за наведеними пунктами нею поставлено позначку «підтверджую», оскільки вона вчасно подала декларацію доброчесності та зазначила у ній достовірні (у т.ч. повні) відомості, сумлінно виконувала професійні обов’язки, не порушувала присягу судді та не притягалася до юридичної відповідальності (у т.ч. і за результатами оскарження та/або скасування рішення про притягнення її до відповідальності чи закриття провадження у зв’язку зі спливом відповідних строків). Доказів протилежного заявником не наведено.
Стосовно рішення суду від 06 квітня 2023 року суддя Сорока М.Р. зазначила, що воно також не мало наслідком притягнення її до юридичної відповідальності, у тому числі і дисциплінарної. При його ухваленні вона не допустила умисного чи з недбалості порушення прав і основоположних свобод громадянина ОСОБА_1, чи іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків. Вважає прийняте рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, оскільки колегія суддів апеляційної інстанції за клопотанням прокурора дійшла аналогічного висновку. Також суддя акцентує увагу, на тому, що помилковим є твердження Василенка В.В., що рішенням Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 05 вересня 2024 року скасовано прийняту нею ухвалу від 06 квітня 2023 року, оскільки вказаний міжнародний суд не скасовує рішень національних судів та не приймає рішень проти конкретних суддів, а встановлює порушення державою прав, закріплених у Європейській конвенції з прав людини.
У поясненнях судді вказано, що справу «Сириця та інші проти України» було розпочато за декількома заявами, у тому числі і Василенка В.В. ЄСПЛ у наведеному рішенні встановив надмірну тривалість досудового тримання заявників під вартою, посилаючись на рішення у провідних справах «Харченко проти України» та «Ігнатов проти України», у яких порушення державою закріплених у Конвенції прав заявників пов’язано із законодавчими прогалинами та недоліками українського законодавства. Також міжнародний суд зазначив, що нове законодавство, зокрема Кримінально-процесуальний кодекс України не є достатнім стосовно відповідних вимог до попереднього ув’язнення. Тому ЄСПЛ дійшов висновку, що найбільш належним шляхом реагування на зазначені порушення буде реформування законодавства та/чи практики, аби забезпечити відповідність національного кримінального процесу вимогам статті 5 Конвенції.
Стосовно розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 та постановлення ухвали від 06 квітня 2023 року у справі № 592/881/21 суддя Сорока М.Р. пояснила таке.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на офіційну електронну пошту суду надійшло 21 березня 2023 року, оскільки продовжували існувати ризики, передбачені підпунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України. Строк дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою був визначений до 06 квітня 2023 року включно.
Судове засідання було призначено на 21 березня 2023 року, весь відведений для нього процесуальний час був вичерпаний захисником ОСОБА_2 шляхом подання заяви про відвід колегії суддів та необхідністю її розгляду. Наступне судове засідання було призначено на 24 березня 2023 року, в якому захисник вказала про необхідність ознайомлення з клопотанням прокурора та відкладення судового засідання. Суддя Сорока М.Р. вказує, що захисник була обізнана про наявність у суду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, однак ані в судовому засіданні 21 березня 2023 року, ані до початку судового засідання 24 березня 2023 року заяв про ознайомлення з клопотанням прокурора до суду не надсилала, а заявила про це безпосередньо в судовому засіданні, що не сприяло ефективному використанню відведеного для цього процесуального часу.
Таким чином, задля дотримання права на захист обвинуваченого у зв’язку із заявою захисника судове засідання 24 березня 2023 року було знову відкладено та зобов’язано прокурора повторно надіслати клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу від 21 березня 2023 року захиснику ОСОБА_2.
Наступне судове засідання було призначено на 03 квітня 2023 року. Інші дати (до 03 квітня 2023 року) для розгляду клопотання прокурора колегією суддів, які пропонувались захиснику були нею відхилені посилаючись на зайнятість.
Судові засідання, призначені на 03 та 05 квітня 2023 року, були знов відкладені у зв’язку із повторно заявленими стороною захисту відводами та необхідністю їх розгляду в порядку, визначеному статтею 81 Кримінального процесуального кодексу України.
06 квітня 2023 року ухвалою головуючого у справі судді Сороки М.Р. (одноособово, відповідно до абзацу п’ятого пункту 20-5 XI «Перехідних положень» Кримінально процесуального кодексу України (далі – КПК), оскільки один із суддів колегії суддів проходив обов’язкову підготовку для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів з 03 до 07 квітня 2023 року) клопотання прокурора задоволено, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 без визначення розміру застави до 03 червня 2023 року.
Суддя Сорока М.Р. пояснила, що факт скасування судом апеляційної інстанції ухвали від 06 квітня 2023 року не може свідчити про порушення присяги, невиконання покладених на суддю посадових обов’язків чи умисне порушення прав і свобод ОСОБА_1 з огляду на те, що судом апеляційної інстанції як підставу для скасування вказаної ухвали суду першої інстанції від 06 квітня 2023 року вказано істотне порушення кримінального процесуального закону. Саме «головуюча-суддя у справі не зазначила, чому неможливо у встановлений КПК України строк до закінчення дії попередньої ухвали суду розглянути колегією суддів у визначеному статтею 35 КПК України складі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу». Суддя пояснила, що в ухвалі суду від 06 квітня 2023 року були викладені як мотиви застосування абзацу п’ятого пункту 20-5 XI «Перехідних положень» КПК України так і хронологія призначень судових засідань та спроби розглянути клопотання прокурора у складі колегії суддів до закінчення строку дії попередньої ухвали. Підстав для здійснення заміни одного з суддів-членів колегії для розгляду всього кримінального провадження автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки головуючого у справі – не було.
Другою підставою для скасування ухвали суду від 06 квітня 2024 року стало те, що суд апеляційної інстанції не зміг встановити та перевірити факт повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду відводів, які заявлялись стороною захисту суддям колегії. Однак розгляд цих заяв про відвід здійснювався не суддею Сорокою М.Р. відповідно до правил статті 81 КПК України.
Суддею Сорокою М.Р. звернуто увагу, що за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції від 06 квітня 2023 року суд апеляційної інстанції також продовжив запобіжний захід ОСОБА_1, тобто раніше обраний запобіжний захід був залишений без змін.
Комісією направлено запит до Міністерства юстиції України (від 14 січня 2026 року вх № 31кп-53/24) для отримання інформації щодо кола осіб, дії (бездіяльність) яких призвели до прийняття Європейським судом з прав людини рішення за заявою Василенка В.В. у справі «Сириця та інші проти України». З порушеного питання Мін’юст повідомив Комісію, що на виконання статті 5 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» про вказане рішення було повідомлено відповідні органи державної влади.
Порядок організації роботи щодо відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, затверджений наказом Мін’юсту від 08 листопада 2011 року № 3280/5 (далі – Порядок) регламентує алгоритм дій та заходи, які вживаються Мін’юстом з відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 11 Порядку, Мін’юст звернувся до правоохоронних органів із заявою від 27 січня 2025 року № 11780/9.1.4/15-25 про вчинення кримінального правопорушення, в якій просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, здійснити досудове розслідування та встановити осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких ЄСПЛ прийнято рішення проти України, з метою можливості подання Мін’юстом позову до винної особи.
Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у місті Суми) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, розглянуто зазначену заяву та 20 лютого 2025 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань) № НОМЕР_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України.
Також Комісією направлено запит до Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Суми) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві з вимогою надати інформацію про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № НОМЕР_1; про осіб яким вручено підозри, зокрема стосовно ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ТУ ДБР розташованого у місті Полтаві повідомлено Комісію, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 статусу підозрюваної не набула.
Заслухавши висновок доповідача – члена Комісії Духа Я.М., проаналізувавши декларацію доброчесності судді Сороки М.Р. за 2023 рік, доводи, які містяться в повідомленні Василенка В.В., письмові пояснення судді, інформацію отриману на запити Комісії, дослідивши додані документи, Комісія у складі колегії керується таким.
Статтею 56 Закону окреслено права та обов’язки судді. Згідно з пунктом 3 частини сьомої вказаної статті суддя зобов’язаний, серед іншого, подавати декларацію доброчесності судді, загальні правила подання якої встановлені статтею 62 Закону.
Відповідно до частин першої, другої, п’ятої – сьомої статті 62 Закону суддя зобов’язаний щорічно до 1 травня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження. За відсутності доказів іншого твердження судді у декларації доброчесності вважаються достовірними. У разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку. Неподання, несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею або декларування в ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень мають наслідком дисциплінарну відповідальність, встановлену цим Законом.
Форма декларації доброчесності судді, а також правила її заповнення та подання затверджені рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16 (у редакції, чинній на час подання суддею декларації доброчесності).
У декларації доброчесності суддя зобов’язаний підтвердити або не підтвердити, зокрема, твердження в пунктах 9 «мною вчасно подано декларацію доброчесності та зазначено у ній достовірні (у тому числі повні) відомості, 19 «мною сумлінно виконувалися професійні обов’язки», 20 «мною не порушувалася присяга судді, адвоката чи інша професійна присяга», 28 «мною не вчинялися діяння, що мали наслідком притягнення мене до юридичної відповідальності».
Відповідно до пункту 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді в декларації заповнюються відомості, актуальні станом на 31 грудня звітного року.
Згідно з пунктом 170 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23) (далі – Регламент), Комісія здійснює перевірку декларації родинних зв’язків судді та декларації доброчесності судді у разі надходження до Комісії інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) відомостей або тверджень, указаних у цих деклараціях, та приймає рішення за результатами перевірки.
Пунктом 171 Регламенту встановлено, що предметом перевірки декларації доброчесності судді є з’ясування достовірності чи недостовірності указаних у ній тверджень, а також встановлення їх повноти.
Відповідно до пункту 184 Регламенту за результатами розгляду питання про недостовірність або неповноту відомостей чи тверджень, указаних суддею у декларації доброчесності судді, на підставі результатів проведення перевірки такої декларації Комісія у складі колегії ухвалює одне з таких рішень: підтвердження інформації про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею у декларації доброчесності судді; непідтвердження інформації про недостовірність (у тому числі неповноту) відомостей або тверджень, указаних суддею у декларації доброчесності судді.
Комісією виявлено, що, суддя Зарічного районного суду міста Сум Сорока М.Р. у встановлений законом строк, а саме 16 квітня 2024 року подала декларацію доброчесності за 2023 рік.
У декларації доброчесності суддею вказано актуальні відомості станом на 31 грудня 2023 року щодо обставин, які мали місце упродовж 2023 року, у тому числі і щодо підпунктів 9, 19, 20, 28.
Стосовно судового розгляду справи та прийняття судового рішення суддею Сорокою М.Р. Комісією встановлено таке.
У кримінальному провадженні № НОМЕР_2 громадянин ОСОБА_1 обвинувачувався, за частиною першою статті 263, частиною першою статті 155, частиною другою статті 156, частиною шостою статті 152, частиною 6 статті 153 Кримінального кодексу України.
Стосовно ОСОБА_1 ухвалювалися (одноособово / колегіально) судові рішення щодо обрання / продовження запобіжних заходів у справі № 592/881/21 (провадження № 1-кп/591/189/22). Ухвалою колегії суддів від 02 лютого 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 02 квітня 2021 року.
Наступними ухвалами колегії суддів ОСОБА_1 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. Такі ухвали приймалися 30 березня 2021 року, 25 травня 2021 року, 21 липня 2021 року, 30 серпня 2021 року, 12 жовтня 2021 року, 07 грудня 2021 року, 31 січня 2022 року, 15 липня 2022 року, 07 вересня 2022 року, 18 жовтня 2022 року, 15 грудня 2022 року, 07 лютого 2023 року, 06 квітня 2023 року, 02 червня 2023 року, 31 липня 2023 року, 08 вересня 2023 року, 06 листопада 2023 року, 26 грудня 2023 року, 20 лютого 2024 року, 15 квітня 2024 року, 24 травня 2024 року, 28 червня 2024 року, 05 серпня 2024 року. Ухвалою колегії суддів від 03 жовтня 2024 року продовжено строк виконання обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, покладених на ОСОБА_1 на строк до 03 грудня 2024 року.
Тобто всі клопотання прокурора були вирішені у строк, передбачений кримінальним процесуальним законом – до закінчення строку дії попередньої ухвали суду про продовження запобіжного заходу. Тривалість утримання під вартою обвинуваченого, а також неможливість застосування інших більш м’яких запобіжних заходів також описувалась в ухвалах Зарічного районного суду міста Сум про продовження запобіжного заходу.
Комісія бере до уваги, що аналіз дій судді Сороки М.Р. під час постановлення ухвали від 06 квітня 2023 року було здійснено судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що сторона захисту здійснювала дії для затягування розгляду справи і зловживання своїми правами. Оскільки у справі було декілька захисників, а відводи суддям заявлялися кожним із захисників окремо, безпосередньо у засіданні, перед розглядом клопотання прокурора. Як зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції від 09 червня 2023 року з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вживав всіх можливих заходів для повідомлення захисників ОСОБА_1 про дату, час і місце судових засідань із розгляду клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу. Апеляційний суд відзначив, що адвокат не позбавлена можливості самостійно вживати заходів для здобуття інформації у справі у якій вона безпосередньо брала участь.
Водночас Комісія враховує, що незважаючи на скасування ухвали суду першої інстанції у зв’язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції не змінив обвинуваченому ОСОБА_1 виду запобіжного заходу, а застосував стосовно нього також тримання під вартою на вказаний строк без визначення розміру застави аналогічно із суддею Сорокою М.Р. (в ухвалі від 06 квітня 2023 року).
Тобто доводи Василенка В.В., щодо того, що дії судді Сороки М.Р. під час постановлення, зокрема, ухвали від 06 квітня 2023 року яка була скасована у апеляційному порядку, призвели до встановлення міжнародним судом факту непомірного і надмірного тримання ІНФОРМАЦІЯ_3 під вартою не відповідають дійсності, оскільки суд апеляційної інстанції також залишив обвинуваченого під вартою.
Комісія виснує, що незважаючи на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні відкриття кримінального провадження від 20 лютого 2025 року № НОМЕР_1, на час прийняття рішення Комісії, правоохоронними органами не повідомлялося про підозру ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3. Відсутня також інформація щодо притягнення судді до інших видів юридичної відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_5.
Також Комісія виснує, що декларацію доброчесності суддя Сорока М.Р. подала 21 квітня 2024 року, а рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сириця та інші проти України» (заява № 18261/23 та дві інші заяви, у тому числі заява Василенка В.В.) ухвалено 05 вересня 2024 року. Тобто порушення гарантій Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі сторони держави України у тому числі стосовно ОСОБА_1 щодо непомірного і надмірного тримання його під вартою встановлено пізніше ніж було подано суддею Сорокою М.Р. декларацію доброчесності. З чого випливає, що навіть при ймовірному встановленні міжнародним судом порушень саме діями судді Сороки М.Р. така інформація була б відсутня на день подання декларації доброчесності.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що зазначена в повідомленні Василенка В.В. інформація є непідтвердженою.
Принагідно констатуємо, що у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить відповідну перевірку. Перевірка інших обставин наведених у частині першій статті 106 Закону, які можуть бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не відноситься до повноважень Комісії.
Керуючись статтями 62, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підпунктом 184.3 пункту 184 параграфа 11 розділу ІІ Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України трьома голосами «за» і одним «проти»
вирішила:
визнати непідтвердженою інформацію, яка міститься в повідомленні Василенка Валентина Валентиновича щодо інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, указаних суддею Зарічного районного суду міста Суми Сорокою Мариною Ревазівною в декларації доброчесності судді за 2023 рік.
Головуючий Олексій ОМЕЛЬЯН (ПРОТИ)
Члени Комісії: Ярослав ДУХ (ЗА)
Ігор КУШНІР (ЗА)
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ (ЗА)
